Україна ввійшла в п’ятірку країн світу, які виробляють форсажні авіадвигуни – мотори для надзвукових бойових літаків.
Як повідомляє «Українська технічна газета», вітчизняні моторобудівники оголосили про завершення випробувань і початок серійного виробництва турбореактивного двигуна із форсажною камерою АІ-222-25F, призначеного для установки на навчально-військові літаки. Розробники стверджують, що це перший форсажний двигун, виготовлення якого повністю належить Україні.
«Know-how» фактично вводить нашу країну в коло елітного клубу виробників авіадвигунів для бойової техніки, в тому числі і для винищувачів (для двигунів пасажирських та транспортних літаків форсажну камеру не використовують; є лише декілька винятків: надзвукові лайнери Ту-144 та «Конкорд», проте їх уже знято з виробництва). За словами конструкторів, досі подібні агрегати могли виробляти лише в чотирьох країнах світу: Росії, США, Франції та Швеції, - тепер до них приєдналася й Україна.
Модель АІ-222-25F — представник сімейства АІ-222, яке виникло на базі ще радянських двигунів АІ-22, котрі використовувалися для установки на пасажирські літаки. Запорізьке МКБ «Прогрес» ім. О.Г.Івченка (ДП «Івченко-Прогрес») почало розробку АІ-222-25 для навчально-тренувальних суден ще в кінці 80-х років минулого століття, проте прогрес затягнувся і відновився лише в 1999-му. Перший навчально-бойовий літак із мотором цієї моделі піднявся в небо 2004-го року.
Тоді, разом із «Прогресом», у створенні двигуна тоді брали участь українське ВАТ «Мотор Січ» та російський НВЦ газотурбобудівництва «Салют». Тому нині АІ-222-25 називають спільним українсько-російським проектом: у партнерів є взаємні обов’язки стосовно виробництва та поставки агрегатів, прибуток від їх продажу також розділяється згідно із договором про кооперацію. Головним майданчиком визначені цехи «Мотор Січі», «Салют» же донедавна лише поставляв деякі комплектуючі. Щоправда, зараз російський НВЦ намагається освоїти всі технічні процеси для виробництва двигуна в комплексі і навіть випускає мотори самостійно в одиничних екземплярах.
На відміну від АІ-222-25, авторство модифікації АІ-222-25F, як і заслуга введення цього агрегату в серйозне виробництво, повністю належить українським моторобудівникам. Це запорука непоганих доходів у майбутньому не лише у зв’язку із широким спектром використання, а і враховуючи технологічну прогресивність моделі, адже вона належить до двигунів п’ятого покоління.
Підготувала Таїсія Турчин
Як повідомляє «Українська технічна газета», вітчизняні моторобудівники оголосили про завершення випробувань і початок серійного виробництва турбореактивного двигуна із форсажною камерою АІ-222-25F, призначеного для установки на навчально-військові літаки. Розробники стверджують, що це перший форсажний двигун, виготовлення якого повністю належить Україні.
«Know-how» фактично вводить нашу країну в коло елітного клубу виробників авіадвигунів для бойової техніки, в тому числі і для винищувачів (для двигунів пасажирських та транспортних літаків форсажну камеру не використовують; є лише декілька винятків: надзвукові лайнери Ту-144 та «Конкорд», проте їх уже знято з виробництва). За словами конструкторів, досі подібні агрегати могли виробляти лише в чотирьох країнах світу: Росії, США, Франції та Швеції, - тепер до них приєдналася й Україна.
Модель АІ-222-25F — представник сімейства АІ-222, яке виникло на базі ще радянських двигунів АІ-22, котрі використовувалися для установки на пасажирські літаки. Запорізьке МКБ «Прогрес» ім. О.Г.Івченка (ДП «Івченко-Прогрес») почало розробку АІ-222-25 для навчально-тренувальних суден ще в кінці 80-х років минулого століття, проте прогрес затягнувся і відновився лише в 1999-му. Перший навчально-бойовий літак із мотором цієї моделі піднявся в небо 2004-го року.
Тоді, разом із «Прогресом», у створенні двигуна тоді брали участь українське ВАТ «Мотор Січ» та російський НВЦ газотурбобудівництва «Салют». Тому нині АІ-222-25 називають спільним українсько-російським проектом: у партнерів є взаємні обов’язки стосовно виробництва та поставки агрегатів, прибуток від їх продажу також розділяється згідно із договором про кооперацію. Головним майданчиком визначені цехи «Мотор Січі», «Салют» же донедавна лише поставляв деякі комплектуючі. Щоправда, зараз російський НВЦ намагається освоїти всі технічні процеси для виробництва двигуна в комплексі і навіть випускає мотори самостійно в одиничних екземплярах.
На відміну від АІ-222-25, авторство модифікації АІ-222-25F, як і заслуга введення цього агрегату в серйозне виробництво, повністю належить українським моторобудівникам. Це запорука непоганих доходів у майбутньому не лише у зв’язку із широким спектром використання, а і враховуючи технологічну прогресивність моделі, адже вона належить до двигунів п’ятого покоління.
Підготувала Таїсія Турчин
